Театр і сцена уві сні

SIGMUND FREUD · DIE TRAUMDEUTUNG
← Сонник Фрейда

Театр і сцена уві сні

Звісно, не зайвим буде показати відношення змісту сновидіння до думок сновидіння на новому прикладі, особливо майстерно переплетеному взаємними зв’язками. Сон належить пацієнтові, якого я лікував від клаустрофобії (страху закритих приміщень). Незабаром з’ясується, чому я вважав за потрібне озаглавити цю винятково дотепну роботу сновидіння таким чином:

II. «Прекрасний сон».

Він їде з великою компанією на вулицю X, де розташований скромний заїжджий двір (що не відповідає дійсності). У його приміщеннях іде театральна вистава; він то глядач, то актор. Наприкінці оголошують, що потрібно перевдягнутися, щоб повернутися до міста. Частину персоналу скеровують до приміщень партеру, іншу — на перший поверх. Потім виникає суперечка. Ті, хто нагорі, сердяться, що люди внизу ще не готові, тому вони не можуть спуститися. Його брат перебуває нагорі, а сам він унизу, і він сердиться на брата через цю тисняву (ця частина неясна). Утім, ще після прибуття було визначено й розподілено, кому бути нагорі, а кому внизу. Потім він сам іде через пагорб, який утворює вулиця X у напрямку до міста; йти йому так важко, із такими труднощами, що він не може зрушити з місця. До нього приєднується літній пан і лає короля Італії. На вершині підйому йти йому стає значно легше.

Труднощі під час підйому були настільки виразними, що після пробудження він деякий час сумнівався, чи було це сном, чи дійсністю.

За явним змістом цей сон навряд чи заслуговує на похвалу. Усупереч правилу я почну тлумачення з тієї частини, яку сновидець назвав найвиразнішою.

Аналіз «прекрасного» сну.

Тяжкість, що наснилася і, ймовірно, відчувалася уві сні, утруднений підйом із задишкою — один із симптомів, які пацієнт справді відчував кілька років тому; тоді, разом з іншими явищами, його пов’язували з туберкульозом (імовірно, істерично імітованим). Ми вже знайомі з характерним для снів відчуттям неможливості йти зі сновидінь про оголення й знову бачимо тут, що воно використовується як завжди готовий матеріал для якогось іншого зображення. Та частина сну, де підніматися спочатку важко, а наприкінці підйому легко, нагадала мені під час розповіді сну знаменитий майстерний вступ до «Сафо» А. Доде. Там молодий чоловік несе кохану вгору сходами; спочатку вона легка як пір’їнка, але що вище він піднімається, то важче тисне вона йому на руки. Ця сцена слугує прообразом розвитку стосунків, зображуючи які Доде хоче застерегти молодих людей від серйозного захоплення дівчатами низького походження й сумнівного минулого (100). Хоча я знав, що мій пацієнт нещодавно мав любовні стосунки з пані з театру й розірвав їх, я все ж не очікував, що моя здогадка під час тлумачення виявиться виправданою. До того ж у «Сафо» все відбувалося навпаки порівняно зі сном: тут підйом спочатку важкий, а пізніше легкий; у романі символічна сцена має сенс лише тоді, коли те, що спочатку сприймається легко, наприкінці стає тяжким тягарем. На мій подив, пацієнт зауважив, що тлумачення дуже добре відповідає змісту п’єси, яку він бачив у театрі напередодні ввечері. Вона називалася «Навколо Відня» й розповідала про життя дівчини, спочатку добропорядної, яка потім входить до напівсвіту, заводить стосунки з високопоставленими особами й у такий спосіб «піднімається», але наприкінці дедалі більше «опускається». П’єса нагадала йому іншу, поставлену кілька років тому, під назвою «Зі сходинки на сходинку», на афіші якої були зображені сходи з кількома сходинками.

Тепер подальше тлумачення. На вулиці X жила актриса, з якою в нього були останні, такі значущі стосунки. Готелю на цій вулиці немає. Але коли заради цієї пані він провів частину літа у Відні, то оселився в невеликому готелі неподалік. Виїжджаючи з готелю, він сказав візникові: «Я радий, що бодай не підчепив жодних паразитів» (до речі, це теж одна з його фобій). Візник відповів: «Як можна було там зупинитися! Це ж зовсім не готель, а, по суті, лише заїжджий двір».

Із заїжджим двором у нього відразу пов’язується спогад про одну цитату:

Але господар заїжджого двору у вірші Уланда — яблуня.

Тепер друга цитата продовжує ланцюг думок:

Не може бути й найменшого сумніву в тому, що мається на увазі під яблунею та яблучком. Гарні груди теж стояли на першому місці серед принад, якими актриса полонила мого сновидця.

Згідно з перебігом аналізу, ми мали всі підстави припускати, що сон сягає враження дитинства. Якщо це правильно, воно мало стосуватися годувальниці чоловіка, якому тепер незабаром виповниться п’ятдесят. Для дитини груди годувальниці — справді заїжджий двір. І годувальниця, і «Сафо» Доде виступають натяками на кохану, з якою він нещодавно розлучився.

У змісті сну з’являється також (старший) брат пацієнта: брат перебуває нагорі, а він сам — унизу. Це знову перевернуте відношення до дійсності, бо брат, як мені відомо, втратив своє суспільне становище, а мій пацієнт зберіг своє. Переказуючи зміст сну, сновидець уникав говорити, що брат був нагорі, а сам він — «у партері». Це було б надто явним виразом: адже в нас про людину кажуть, що вона «в партері», коли вона втратила статки й становище, тобто в тому самому переносному сенсі, в якому кажуть «опустилася». Мусить же бути якийсь сенс у тому, що тут уві сні дещо зображено в перевернутому вигляді. Така перестановка повинна мати силу і для іншого відношення між думками та змістом сновидіння. Підказка, як здійснити це перевертання, очевидно, міститься наприкінці сну, де підйом знову відбувається протилежно до того, як у «Сафо». Тоді легко виявити, яка перестановка мається на увазі: у «Сафо» чоловік несе жінку, з якою перебуває в сексуальних стосунках; отже, у думках сновидіння, навпаки, йдеться про жінку, що несе чоловіка, а оскільки це можливо лише в дитинстві, знову йдеться про годувальницю, якій важко нести немовля. Отже, кінець сну вдало поєднує «Сафо» й годувальницю в тому самому натяку.

Подібно до того як назву «Сафо» поет обрав не без зв’язку з лесбійським звичаєм, частини сну, у яких люди діють нагорі й унизу, вказують на сексуальні фантазії, що займають сновидця і як пригнічені бажання не позбавлені зв’язку з його неврозом. Саме тлумачення сну не показує, що таким чином уві сні зображено фантазії, а не спогади про дійсні події; воно дає нам лише певний мисленнєвий зміст і залишає нам самим визначати ступінь його реальності. Дійсні й уявні події виявляються тут — і не тільки тут, а й під час утворення психічних структур важливіших, ніж сновидіння, — спочатку рівноцінними. Велика компанія, як ми вже знаємо, означає таємницю. Брат є не чим іншим, як представником усіх пізніших суперників через жінку, внесеним у дитячу сцену шляхом «зворотного фантазування». Епізод із паном, який лає короля Італії, за посередництва недавньої й самої по собі байдужої події знову стосується проникнення людей нижчого стану у вище суспільство. Наче до застереження, яке Доде дає юнакові, слід було б додати подібне застереження, придатне для немовляти (101).