Сон про спрагу та пиття води
Неважко показати, що сновидіння нерідко відкрито виявляють характер здійснення бажання, тож можна дивуватися, чому мову сновидінь досі не було зрозуміло. Ось, наприклад, сон, який я можу викликати в себе скільки завгодно разів, немов у порядку експерименту. Якщо ввечері я з’їм анчоуси, оливки або іншу дуже солону їжу, вночі в мене виникає спрага, яка мене будить. Але пробудженню передує сон, зміст якого щоразу той самий: мені сниться, що я п’ю. Я великими ковтками п’ю воду; вона здається мені такою чудовою, яким може здатися лише прохолодний напій людині, що знемагає від спраги; потім я прокидаюся й мушу справді попити. Причина цього простого сну — спрага, яку я відчуваю й після пробудження. Із цього відчуття виникає бажання пити, і сон показує мені це бажання здійсненим. При цьому він виконує функцію, про яку я невдовзі здогадуюся. Я міцно сплю і не звик прокидатися через якусь потребу. Якщо мені вдасться втамувати спрагу сном про те, що я п’ю, то мені не доведеться прокидатися, щоб задовольнити її. Отже, це сон заради зручності. Сновидіння замінює дію, як це буває й за інших обставин життя. На жаль, потребу у воді, щоб втамувати спрагу, не можна задовольнити сном так, як мою спрагу помсти стосовно друга Отто й доктора М., але добра воля в обох випадках однакова. Нещодавно той самий сон дещо змінився. Тоді я відчув спрагу ще до засинання й випив усю склянку води, що стояла на тумбочці біля мого ліжка. За кілька годин уночі виник новий напад спраги, пов’язаний із незручностями. Щоб дістати воду, мені довелося б устати й узяти склянку, що стояла на нічному столику з боку дружини. Тому, відповідно до цієї мети, мені наснилося, що дружина дає мені пити з якогось посуду; цим посудом виявилася етруська урна для праху, яку я привіз додому з подорожі Італією і відтоді комусь подарував. Однак вода в ній була такою солоною (очевидно, через прах), що мені довелося прокинутися. Можна помітити, як зручно сон уміє все влаштовувати: оскільки його єдина мета — здійснення бажання, він може бути цілковито егоїстичним. Любов до зручності справді несумісна з турботою про інших. Поява урни для праху, ймовірно, знов-таки становить здійснення бажання; мені шкода, що в мене більше немає цього посуду, так само як і склянка води з боку дружини мені недоступна. Урна для праху також відповідає тепер уже сильнішому відчуттю солоного смаку, про яке я знаю, що воно змусить мене прокинутися (39).