Сон про ін’єкцію Ірмі за Фрейдом
Нижче наведено повну розповідь про сон щодо ін’єкції Ірмі та подальший аналіз у вибраних абзацах книги «Тлумачення сновидінь». Історичні медичні уявлення передано як міркування Фрейда.
Передісторія сновидіння
Отже, я виберу одне зі своїх власних сновидінь і на його прикладі поясню свій спосіб тлумачення. Кожне таке сновидіння потребує попередньої розповіді. Але тепер я мушу попросити читача на деякий час зробити мої інтереси своїми та заглибитися разом зі мною в найдрібніші подробиці мого життя: саме таке перенесення уваги настійно необхідне для розуміння прихованого значення сновидінь.
Передісторія. Улітку 1895 року я проводив психоаналітичне лікування молодої жінки, яка була пов’язана тісною дружбою зі мною та моєю родиною. Неважко зрозуміти, що таке змішування стосунків може стати для лікаря, особливо для психотерапевта, джерелом різноманітних хвилювань. Особиста зацікавленість лікаря зростає, а його авторитет зменшується. Невдача загрожує розладнати давню дружбу з родичами хворої. Лікування завершилося частковим успіхом: пацієнтка позбулася істеричної тривоги, але не всіх тілесних симптомів. Тоді я ще не був цілком певен критеріїв, за якими можна визнати історію істеричної хвороби остаточно завершеною, і запропонував пацієнтці розв’язання, яке видалося їй неприйнятним. Через цю незгоду ми перервали лікування на літній час. Одного дня мене відвідав молодший колега, один із моїх найближчих друзів, який навідував пацієнтку — Ірму — та її родину там, де вони проводили літо. Я запитав його, у якому стані він її застав, і почув у відповідь: «Їй краще, але не зовсім добре». Я знаю, що слова мого друга Отто або тон, яким їх було промовлено, мене розсердили. Мені вчувся докір, нібито я надто багато обіцяв пацієнтці; а гаданий виступ Отто проти мене я — слушно чи ні — приписав впливові родичів хворої, які, як мені здавалося, ніколи не схвалювали мого лікування. Утім, я не міг ясно розібратися у своєму неприємному почутті й нічим його не виразив. Того ж вечора я записав історію хвороби Ірми, щоб передати її, немов на своє виправдання, докторові М., нашому спільному другові, який на той час мав найбільший авторитет у нашому колі. У ніч після цього вечора (радше під ранок) я побачив такий сон і записав його відразу після пробудження.
Сновидіння з 23 на 24 липня 1895 року (33).
Велика зала — безліч гостей, яких ми приймаємо. Серед них Ірма; я відразу відводжу її вбік, щоб, так би мовити, відповісти на її лист і дорікнути їй за те, що вона досі не прийняла «розв’язання». Я кажу їй: «Якщо в тебе досі болить, то це справді лише твоя провина». Вона відповідає: «Якби ти знав, які в мене тепер болі в горлі, шлунку та животі! Мене всю стискає». Я лякаюся й дивлюся на неї. Вона бліда й одутла; я думаю: чи не випускаю я все-таки з уваги чогось органічного? Я підводжу її до вікна й заглядаю їй у горло. Вона трохи опирається, як жінки, що носять штучні зуби. Я думаю: їй-то це зовсім не потрібно. Потім рот добре розкривається, і я знаходжу праворуч велику білу пляму, а в інших місцях бачу на дивних звивистих утвореннях, явно схожих на носові раковини, великі білувато-сірі струпи. Я швидко кличу доктора М., який повторює огляд і підтверджує його результати… Доктор М. виглядає зовсім інакше, ніж зазвичай: він дуже блідий, кульгає, підборіддя в нього без бороди… Мій друг Отто тепер теж стоїть біля неї, а друг Леопольд вистукує її крізь сорочку й каже: «У неї притуплення зліва внизу», — і вказує на інфільтровану ділянку шкіри на лівому плечі (яку я, як і він, відчуваю крізь одяг)… М. каже: «Безсумнівно, це інфекція, але нічого страшного: ще приєднається дизентерія, і отрута виведеться»… Ми також відразу знаємо, звідки взялася інфекція. Друг Отто нещодавно, коли їй стало зле, зробив їй ін’єкцію препаратом пропілу — пропіленом… пропіоновою кислотою… триметиламіном (формулу якого я бачу перед собою надрукованою жирним шрифтом)… Такі ін’єкції не можна робити настільки легковажно… Імовірно, і шприц був нестерильним.
Цей сон має одну перевагу перед багатьма іншими. Відразу зрозуміло, з якими подіями останнього дня він пов’язаний і якої теми стосується. Про це повідомляє передісторія. Звістка про стан Ірми, отримана мною від Отто, та історія хвороби, над якою я писав до глибокої ночі, займали мої думки й під час сну. Проте ніхто, хто ознайомився з передісторією та змістом сновидіння, не зміг би здогадатися, що цей сон означає. Я й сам цього не знаю. Мене дивують симптоми хвороби, на які Ірма скаржиться мені уві сні: це не ті симптоми, з приводу яких я її лікував. Я усміхаюся, думаючи про безглузду ін’єкцію пропіоновою кислотою та про втішання, яке висловлює доктор М. Ближче до кінця сон здається мені темнішим і більш згущеним, ніж на початку. Щоб зрозуміти значення всього цього, я мушу зважитися на докладний аналіз.
Аналіз сновидіння про ін’єкцію Ірмі.
Зала — безліч гостей, яких ми приймаємо. Того літа ми мешкали в Бельвю, окремому будинку на одному з пагорбів, що прилягають до Каленбергу. Раніше цей будинок призначався для розважального закладу, і відтоді в ньому залишилися незвично високі кімнати, схожі на зали. Сон також наснився мені в Бельвю, причому за кілька днів до дня народження моєї дружини. Удень дружина висловила сподівання, що на її день народження до нас у гості прийдуть кілька друзів, серед них Ірма. Отже, мій сон випереджає цю ситуацію: у моєї дружини день народження, і ми приймаємо у великій залі Бельвю безліч гостей, серед них Ірму.
Я дорікаю Ірмі за те, що вона не прийняла розв’язання; кажу: «Якщо в тебе досі болить, то це твоя власна провина». Я міг би сказати їй це й наяву — а можливо, й казав. Тоді я дотримувався думки (згодом визнаної помилковою), нібито моє завдання вичерпується тим, щоб повідомити хворим прихований сенс їхніх симптомів; а чи приймуть вони потім це пояснення, від чого залежить успіх, — за це я вже не відповідаю. Я вдячний цій тепер, на щастя, подоланій омані за те, що вона полегшила мені життя тієї пори, коли від мене вимагалося досягати лікувальних успіхів попри всю мою неминучу необізнаність. Але з фрази, яку я вимовляю уві сні Ірмі, я помічаю, що передусім не хочу бути винним у болях, які в неї ще залишаються. Якщо це власна провина Ірми, вона не може бути моєю. Чи не в цьому напрямі слід шукати намір сновидіння?
Скарги Ірми: болі в горлі, животі та шлунку, відчуття, ніби її стискає. Болі в шлунку входили до комплексу симптомів моєї пацієнтки, але не виступали на перший план: вона радше скаржилася на нудоту й огиду. Болі в горлі, животі та відчуття стискання горла майже не відігравали в неї ролі. Я дивуюся, чому уві сні вибрав саме ці симптоми, але поки не можу знайти пояснення.
Вона виглядає блідою й одутлою.
Моя пацієнтка завжди була рум’яною. Я підозрюю, що тут її підмінює інша особа.
Мене лякає думка, що я все-таки випустив з уваги органічне захворювання.
Як легко повірити, цей страх ніколи не полишає фахівця, який майже виключно має справу з невротиками й звик відносити до істерії так багато проявів, які інші лікарі вважають органічними. З іншого боку, мене охоплює — не знаю звідки — легкий сумнів: чи цілком щирий мій переляк? Якщо болі Ірми мають органічну причину, то я знову-таки не зобов’язаний їх вилікувати. Адже моє лікування усуває лише істеричні болі. Виходить, я ніби бажаю помилитися в діагнозі: тоді й докір у невдачі лікування відпадає.
Я підводжу її до вікна, щоб заглянути їй у горло. Вона трохи опирається, як жінки, що носять штучні зуби. Я думаю: їй-то це зовсім не потрібно.
У випадку Ірми в мене ніколи не було приводу оглядати ротову порожнину. Те, що відбувається уві сні, нагадує мені про огляд однієї гувернантки, проведений деякий час тому. Спочатку вона справила враження юної красуні, але, відкриваючи рот, зробила певні рухи, щоб приховати свої зуби. Із цим випадком пов’язані інші спогади про лікарські огляди та маленькі таємниці, які при цьому розкривалися на невдоволення обох сторін. «Їй-то це зовсім не потрібно» — мабуть, передусім комплімент Ірмі; але я підозрюю тут і інше значення. За уважного аналізу відчуваєш, чи вичерпав ти очікувані приховані думки, чи ні. Положення Ірми біля вікна раптом нагадує мені інший випадок. В Ірми є близька подруга, яку я дуже високо ціную. Коли одного вечора я прийшов до неї з візитом, я застав її біля вікна точнісінько в тій ситуації, яка відтворюється уві сні, а її лікар, той самий доктор М., оголосив, що в неї дифтерійний наліт. Особа доктора М. та наліт знову з’являються в подальшому перебігу сновидіння. Тепер мені спадає на думку, що протягом останніх місяців у мене з’явилися всі підстави припускати в цієї іншої пані також істерію. Ба більше, сама Ірма мені про це розповіла. Але що я знаю про її стан? Якраз те, що вона страждає на істеричні напади задухи, подібно до моєї Ірми уві сні. Отже, уві сні я замінив свою пацієнтку її подругою. Тепер я пригадую, що часто обмірковував можливість того, що й ця пані звернеться до мене по звільнення від своїх симптомів. Але згодом я сам визнав це малоймовірним, бо вона дуже стримана. Вона опирається, як і показує сон. Інше пояснення полягало б у тому, що їй це не потрібно: досі вона справді виявляла достатньо сил, щоб упоратися зі своїм станом без сторонньої допомоги. Тепер залишається лише кілька рис, які я не можу віднести ні до Ірми, ні до її подруги: блідість, одутлість, штучні зуби. Штучні зуби нагадали мені про ту гувернантку; тепер я схильний задовольнитися поганими зубами. Потім я згадую ще одну жінку, до якої можуть стосуватися ці риси. Вона теж не моя пацієнтка, і я не хотів би мати її серед своїх пацієнток, оскільки помітив, що вона мене соромиться, і не вважаю її поступливою хворою. Зазвичай вона бліда, а одного разу, коли почувалася особливо добре, була одутлою (34). Отже, я порівняв свою пацієнтку Ірму з двома іншими жінками, які також опиралися б лікуванню. Який сенс може мати те, що уві сні я підмінив її подругою? Можливо, я хотів би поміняти їх місцями: інша викликає в мене сильнішу симпатію або я вище оцінюю її розум. Адже я вважаю Ірму нерозумною, бо вона не приймає мого пояснення. Інша була б розумнішою і тому радше поступилася б. Тоді рот добре розкривається: вона розповіла б більше, ніж Ірма (35).
Те, що я бачу в горлі: білу пляму й струпи на носових раковинах.
Біла пляма нагадує про дифтерію, а отже, про подругу Ірми, але також про тяжку хворобу моєї старшої доньки майже два роки тому й про весь жах того страшного часу. Струпи на носових раковинах нагадують про тривогу за власне здоров’я. Тоді я часто користувався кокаїном, щоб зменшити болісні набряки носа, а кілька днів тому дізнався, що одна пацієнтка, яка чинила так само, як я, отримала обширний некроз слизової оболонки носа. Рекомендація застосовувати кокаїн, з якою я виступив у 1885 році, також накликала на мене серйозні докори. Дорогий мені друг, який помер до 1895 року, зловживанням цим засобом прискорив свою загибель.
Я швидко кличу доктора М., який повторює огляд.
Це просто відповідало б становищу, яке М. посідав серед нас. Але слово «швидко» досить примітне, щоб вимагати особливого пояснення. Воно нагадує мені про один сумний випадок із лікарської практики. Одного разу я спричинив у хворої тяжке отруєння, продовжуючи призначати засіб, який тоді ще вважався нешкідливим (сульфонал), і поспіхом звернувся по допомогу до досвідченішого старшого колеги. Те, що я справді маю на увазі цей випадок, підтверджує побічна обставина. Хвора, яка померла від отруєння, мала те саме ім’я, що й моя старша донька. Досі я ніколи про це не думав; тепер це здається мені майже відплатою долі. Неначе підміна людей триває тут в іншому сенсі: ця Матильда замість тієї Матильди; око за око, зуб за зуб. Ніби я відшукую всі випадки, за які можу дорікнути собі недостатньою лікарською сумлінністю.
Доктор М. блідий, у нього немає бороди на підборідді, і він кульгає.
Тут правда те, що його поганий вигляд часто тривожить друзів. Дві інші ознаки мають належати іншій людині. Мені спадає на думку мій старший брат, який живе за кордоном: він голить підборіддя, і, якщо я правильно пам’ятаю, М. зі сновидіння загалом був на нього схожий. Кілька днів тому надійшла звістка, що він кульгає через захворювання кульшового суглоба артритичного характеру. Має бути причина, з якої я зливаю уві сні цих двох в одну людину. Я справді пригадую, що був незадоволений обома зі схожих причин. Обидва відхилили певну пропозицію, яку я нещодавно їм зробив.
Друг Отто тепер стоїть біля хворої, а друг Леопольд оглядає її й виявляє притуплення перкуторного звуку зліва внизу.
Друг Леопольд теж лікар, родич Отто. Оскільки вони займаються тією самою спеціальністю, доля зробила їх суперниками, яких постійно порівнюють один з одним. Обидва протягом багатьох років допомагали мені, коли я ще керував загальнодоступним прийомом для дітей із нервовими захворюваннями. Сцени, подібні до відтвореної уві сні, нерідко відбувалися там. Поки ми з Отто сперечалися про діагноз якогось випадку, Леопольд устигав знову оглянути дитину й робив несподіваний внесок у рішення. Між ними була приблизно така сама відмінність характерів, як між інспектором Брезігом і його другом Карлом. Один вирізнявся «спритністю», другий був повільним, розважливим, але ґрунтовним. Якщо уві сні я протиставляю Отто обачному Леопольдові, то, очевидно, роблю це, щоб виокремити чесноти Леопольда. Це порівняння подібне до того, яке я вище провів між неслухняною пацієнткою Ірмою та її подругою, котру вважаю розумнішою. Тепер я помічаю ще один шлях, яким просувається ланцюг думок сновидіння: від хворої дитини — до лікувального закладу для хворих дітей. Притуплення зліва внизу справляє на мене враження, ніби воно відповідає всім подробицям одного випадку, коли Леопольд вразив мене своєю ґрунтовністю. Крім того, мені невиразно уявляється якесь метастатичне ураження, але тут міг би бути й зв’язок із пацієнткою, яку я хотів би мати замість Ірми. Ця пані, наскільки я можу судити, імітує симптоми туберкульозу.
Інфільтрована ділянка шкіри на лівому плечі.
Я відразу розумію: це мій власний плечовий ревматизм, який я регулярно відчуваю, коли не сплю до глибокої ночі. Формулювання уві сні звучить так само двозначно: «що я… як і він, відчуваю». Мається на увазі: відчуваю на власному тілі. До речі, мене вражає, наскільки незвично звучить вислів «інфільтрована ділянка шкіри». Ми звикли до «інфільтрації зліва ззаду вгорі»: вона стосувалася б легені, а отже, знову туберкульозу.
Крізь одяг. Це, утім, лише вставка. Дітей у лікувальному закладі ми, звісно, оглядали роздягненими; тут виникає протиставлення тому, як доводиться оглядати дорослих пацієнток. Про одного видатного клініциста розповідали, нібито він проводив фізикальний огляд своїх пацієнтів виключно крізь одяг. Подальше для мене неясне; відверто кажучи, я не маю бажання заглиблюватися тут у подробиці.
Доктор М. каже: «Це інфекція, але нічого страшного. Ще приєднається дизентерія, і отрута виведеться».
Спочатку це здається мені смішним, але все ж, як і все інше, потребує ретельного розбору. За ближчого розгляду тут виявляється певний сенс. Те, що я знайшов у пацієнтки, було локальною дифтеритичною інфекцією. Із часу хвороби доньки я пам’ятаю обговорення відмінності між місцевим дифтеритичним ураженням і дифтерією. Остання — загальна інфекція, що розвивається з місцевого ураження. Леопольд виявляє таку загальну інфекцію за притупленням перкуторного звуку, яке, отже, змушує думати про метастатичні вогнища. Утім, я вважаю, що саме за дифтерії такі метастази не трапляються. Радше вони нагадують мені піємію.
«Нічого страшного» — це втішання. Я думаю, воно входить до сну в такий спосіб. Остання частина сну показала, що болі пацієнтки походять від тяжкого органічного захворювання. Я передчуваю, що й цим лише намагаюся перекласти із себе провину. Адже психічне лікування не можна вважати відповідальним за збереження дифтеритичних страждань. І все ж мені ніяково від того, що я приписую Ірмі таку тяжку хворобу виключно задля власного виправдання. Це виглядає жорстоко. Отже, мені потрібне запевнення в благополучному результаті, і, як на мене, вдало обрано те, що втішні слова я вкладаю саме в уста доктора М. Але тут я підношуся над своїм сном — і це потребує пояснення.
Але чому це втішання таке безглузде?
Дизентерія. Якесь далеке від практики теоретичне уявлення про те, що хвороботворні речовини можуть виводитися через кишківник. Чи не хочу я в такий спосіб посміятися зі схильності доктора М. до надуманих пояснень і дивних патологічних зв’язків? У зв’язку з дизентерією мені спадає на думку й дещо інше. Кілька місяців тому я прийняв молодого чоловіка з дивними порушеннями випорожнення, якого інші колеги лікували як хворого на «анемію з недостатнім харчуванням». Я розпізнав істерію, але не захотів випробовувати на ньому свою психотерапію й відправив його в морську подорож. І ось кілька днів тому я отримав від нього відчайдушного листа з Єгипту: там у нього стався новий напад, який лікар назвав дизентерією. Хоча я й припускаю, що діагноз — лише помилка необізнаного колеги, який дозволив істерії себе ошукати, я все-таки не зміг уникнути докорів самому собі за те, що поставив хворого в становище, коли до його істеричного кишкового розладу могло додатися й органічне. Крім того, слово «дизентерія» співзвучне слову «дифтерія», назва якої ††† уві сні не вимовляється.
Так, мабуть, утішним прогнозом «Ще приєднається дизентерія» тощо я висміюю доктора М., бо пригадую, як багато років тому він зі сміхом розповідав мені дещо дуже схоже про іншого колегу. Його викликали разом із цим колегою на консиліум до тяжкохворого, і він вважав за потрібне вказати іншому лікареві, який здавався дуже оптимістичним, що виявляє в хворого білок у сечі. Але колега не знітився й заспокійливо відповів: «Нічого страшного, колего, білок сам виведеться!» Отже, у мене більше немає сумнівів, що ця частина сну містить глузування з колег, які не розуміються на істерії. Ніби на підтвердження цього мені зараз спадає на думку: чи знає доктор М., що прояви хвороби в його пацієнтки, подруги Ірми, які викликають побоювання туберкульозу, також зумовлені істерією? Розпізнав він цю істерію чи «попався» на її хитрощі?
Але який у мене може бути мотив так погано поводитися з цим другом? Усе дуже просто: доктор М. так само мало згоден із моїм «розв’язанням» щодо Ірми, як і сама Ірма. Отже, уві сні я вже помстився двом людям: Ірмі — словами «Якщо в тебе досі болить, то це твоя власна провина», а докторові М. — безглуздим утішанням, яке вклав йому в уста.
Ми відразу знаємо, звідки взялася інфекція. Це безпосереднє знання уві сні вельми примітне. Адже щойно ми ще не знали її походження: інфекцію виявив лише Леопольд.
Друг Отто, коли Ірмі стало зле, зробив їй ін’єкцію. Отто справді розповідав, що під час свого короткого перебування в родині Ірми його покликали до сусіднього готелю, щоб зробити ін’єкцію людині, якій раптово стало погано. Ін’єкції знову нагадують мені про нещасного друга, який отруївся кокаїном. Я радив йому приймати цей засіб лише всередину під час відвикання від морфію; однак він негайно почав робити собі ін’єкції кокаїну.
Препаратом пропілу… пропіленом… пропіоновою кислотою. Звідки це взялося? Того самого вечора, коли я записував історію хвороби, а потім побачив сон, моя дружина відкрила пляшку лікеру з написом «Ананас» (36), подаровану нашим другом Отто. Він узагалі має звичку дарувати подарунки з найрізноманітніших приводів; сподіваюся, колись дружина відучить його від цього (37). Від лікеру йшов такий запах сивушних олій, що я відмовився його куштувати. Дружина сказала: «Віддамо цю пляшку прислузі», — але я, будучи ще обережнішим, заборонив це, людинолюбно зауваживши, що й їм не слід труїтися. Запах сивушної олії (аміл…) явно пробудив у мене спогад про цілий ряд: пропіл, метил тощо; з нього сон запозичив препарати пропілену. Щоправда, при цьому я здійснив заміну: відчувши запах амілу, побачив уві сні пропіл; але такі заміщення, можливо, якраз допускаються в органічній хімії.
Триметиламін. Уві сні я бачу хімічну формулу цієї речовини; це, у всякому разі, свідчить про велике зусилля моєї пам’яті. При цьому формула надрукована жирним шрифтом, ніби з контексту хочуть виокремити щось особливо важливе. До чого ж веде мене триметиламін, на який так наполегливо звертають мою увагу? До розмови з іншим другом, який уже багато років знає про всі мої роботи, що зароджуються, як і я — про його. Тоді він повідомив мені деякі ідеї щодо хімії статевих процесів і, зокрема, згадав, що, як він гадає, розпізнав у триметиламіні один із продуктів статевого обміну речовин. Отже, ця речовина приводить мене до сексуальності — того чинника, якому я надаю найбільшого значення у виникненні нервових захворювань, які хочу лікувати. Моя пацієнтка Ірма — молода вдова; якщо я маю намір виправдати невдачу її лікування, то, ймовірно, найкраще послатися на цю обставину, яку її друзі охоче змінили б. Як дивно, утім, улаштований такий сон! Інша жінка, яка уві сні виступає моєю пацієнткою замість Ірми, теж молода вдова.
Я здогадуюся, чому формула триметиламіну посіла уві сні так багато місця. В одному цьому слові сходиться стільки важливого: триметиламін — не лише натяк на переважну силу сексуальності, а й нагадування про людину, чию згоду я із задоволенням згадую, коли почуваюся самотнім у своїх поглядах. Невже цей друг, який відіграє таку велику роль у моєму житті, більше не з’являється в ланцюзі думок сновидіння? З’являється: він — великий знавець наслідків захворювань носа та його придаткових пазух і відкрив для науки деякі вельми цікаві зв’язки між носовими раковинами й жіночими статевими органами. (Три звивисті утворення в горлі Ірми.) Я просив його оглянути Ірму, щоб встановити, чи не мають її шлункові болі носового походження. Але він сам страждає на гнійні захворювання носа, які мене тривожать, і, ймовірно, на це натякає піємія, про яку я думаю у зв’язку з метастазами уві сні.
«Такі ін’єкції не можна робити настільки легковажно». Тут докір у легковажності прямо звернений до друга Отто. Гадаю, щось подібне я подумав і вдень, коли він, мабуть, словами й поглядом показав, що став не на мій бік. Приблизно таке: як легко він піддається впливу; як легко виносить судження. Крім того, наведена фраза знову вказує мені на померлого друга, який так швидко зважився на ін’єкції кокаїну. Як уже сказано, я зовсім не збирався призначати ін’єкції цього засобу. Дорікаючи Отто за легковажне поводження з цими хімічними речовинами, я помічаю, що знову торкаюся історії тієї нещасної Матильди, з якої такий самий докір випливає вже проти мене самого. Вочевидь, тут я збираю приклади своєї сумлінності, але також і протилежного.
«Імовірно, і шприц був нестерильним». Ще один докір Отто, але він виник з іншого джерела. Учора я випадково зустрів сина однієї 82-річної пані, якій мені доводиться щодня робити дві ін’єкції морфію. Зараз вона перебуває за містом, і я почув про неї, що в неї запалення вени. Я відразу подумав, що йдеться про інфільтрат унаслідок забруднення шприца. Я пишаюся тим, що за два роки жодного разу не спричинив у неї інфільтрату; утім, я постійно турбуюся про те, чи достатньо чистий шприц. Адже я сумлінний. Від запалення вени думки знову повертаються до моєї дружини, у якої під час однієї вагітності був венозний застій; тепер у пам’яті виникають три схожі ситуації — з дружиною, Ірмою та померлою Матильдою. Їхня схожість, очевидно, і дала мені право підміняти уві сні одну з цих трьох жінок іншою.
Значення сновидіння про ін’єкцію Ірмі.
Отже, я завершив тлумачення сновидіння (38). Під час цієї роботи мені було нелегко відганяти від себе всі думки, які неминуче викликало зіставлення змісту сну з прихованими за ним думками сновидіння. Тим часом мені став ясним і «сенс» сну. Я помітив намір, який здійснюється сновидінням і, ймовірно, став спонукою до нього. Сон виконує кілька бажань, пробуджених у мені подіями минулого вечора (звісткою Отто й записом історії хвороби). Адже підсумок сну полягає в тому, що я не винний у хворобі Ірми, яка триває, а винний Отто. Отто розсердив мене своїм зауваженням про неповне одужання Ірми, і сон мститься йому, обертаючи докір проти нього самого. Сон звільняє мене від відповідальності за стан Ірми, приписуючи його іншим обставинам (причому відразу цілому ряду причин). Сон зображує певний стан речей таким, яким я хотів би його бачити; отже, його зміст — здійснення бажання, а його спонука — бажання.
Це впадає в око. Але й багато що в подробицях сну стає мені зрозумілим з погляду здійснення бажання. Я не лише мщуся Отто за те, що він поспіхом став проти мене, приписуючи йому поспішну лікарську дію (ін’єкцію), а й мщуся за поганий лікер, який пахне сивушними оліями; уві сні я знаходжу вислів, що поєднує обидва докори: ін’єкція препаратом пропілену. Я все ще не задоволений і продовжую свою помсту, протиставляючи йому його надійнішого суперника. Здається, я тим самим кажу: «Він мені подобається більше, ніж ти». Але Отто не єдиний, кому доводиться відчути силу мого гніву. Я мщуся й неслухняній пацієнтці, замінюючи її розумнішою, поступливішою. Я також не залишаю без відповіді заперечення доктора М., а ясним натяком висловлюю свою думку, що він ставиться до справи як невіглас («ще приєднається дизентерія» тощо). Так, мені здається, що від нього я апелюю до іншої людини, яка знає більше (мого друга, котрий розповів про триметиламін), подібно до того як від Ірми звертаюся до її подруги, а від Отто — до Леопольда. Приберіть від мене цих людей, замініть їх трьома іншими на мій вибір — і я позбудуся докорів, які не бажаю вважати заслуженими! Уві сні безпідставність цих докорів доводиться мені найґрунтовнішим чином. Я не відповідаю за болі Ірми, бо вона сама винна в них, відмовляючись прийняти моє пояснення. Болі Ірми мене не стосуються, оскільки вони органічного походження й не можуть бути усунені психічним лікуванням. Страждання Ірми задовільно пояснюються її вдівством (триметиламін!), а цю обставину я ніяк не можу змінити. Страждання Ірми викликані необережною ін’єкцією Отто з непридатною для цього речовиною — ін’єкцією, якої я ніколи б не зробив. Страждання Ірми походять від ін’єкції забрудненим шприцом, подібно до запалення вени в моєї літньої пацієнтки, тоді як мої ін’єкції ніколи не завдають шкоди. Я, щоправда, помічаю, що ці пояснення хвороби Ірми, які сходяться в одному — моєму виправданні, — не узгоджуються одне з одним; більше того, вони взаємно виключають одне одного. Уся ця захисна промова — а сон не що інше, як захисна промова — жваво нагадує захист людини, звинуваченої сусідом у тому, що вона повернула йому казан у пошкодженому стані. По-перше, він повернув казан цілим; по-друге, казан уже був дірявим, коли він узяв його в борг; по-третє, він узагалі ніколи не брав у сусіда казана. Тим краще: досить визнати переконливим бодай один із цих трьох доводів захисту, і людину доведеться виправдати.
У сон вплітаються й інші теми, зв’язок яких із моїм виправданням у зв’язку з хворобою Ірми не такий очевидний: хвороба моєї доньки та пацієнтки з тим самим ім’ям, шкода кокаїну, захворювання мого пацієнта, який подорожує Єгиптом, турбота про здоров’я дружини, брата, доктора М., власні тілесні нездужання, тривога за відсутнього друга, який страждає на гнійне захворювання носа. Але коли я розглядаю все це разом, воно складається в єдине коло думок, яке можна було б позначити так: турбота про здоров’я, своє й чуже; лікарська сумлінність. Я пригадую невиразне неприємне почуття, коли Отто приніс мені звістку про стан Ірми. Заднім числом я хотів би висловити це швидкоплинне почуття словами з того кола думок, яке бере участь у сновидінні. Ніби він сказав мені: «Ти недостатньо серйозно ставишся до своїх лікарських обов’язків, недостатньо сумлінний і не дотримуєшся своїх обіцянок». Тоді це коло думок опинилося б у моєму розпорядженні, щоб я міг довести, наскільки я сумлінний і як близько до серця беру здоров’я родичів, друзів та пацієнтів. Примітно, що серед цього мисленнєвого матеріалу є й тяжкі спогади, які радше підтверджують звинувачення, приписане моєму другові Отто, ніж служать моєму виправданню. Сам матеріал немов безсторонній; однак зв’язок цієї ширшої основи, на якій спочиває сон, із його вужчою темою, з якої виникло бажання не бути винним у хворобі Ірми, безсумнівний.
Сновидіння як здійснення бажання.
Я не хочу стверджувати, що повністю розкрив сенс цього сновидіння і що його тлумачення не має прогалин.
Я міг би ще довго на ньому зупинятися, добувати з нього нові пояснення й обговорювати нові загадки, які воно змушує ставити. Я й сам знаю ті місця, від яких можна простежити подальші зв’язки між думками; але міркування, що виникають стосовно будь-якого власного сновидіння, утримують мене від подальшої роботи з тлумачення. Тому, хто поспішає засудити таку стриманість, залишається лише спробувати самому бути відвертішим за мене. Поки я задовольняюся одним новонабутим знанням: якщо дотримуватися показаного тут методу тлумачення сновидінь, виявляється, що сон справді має сенс і аж ніяк не є вираженням розпаду мозкової діяльності, як вважають автори. Після завершення роботи з тлумачення сновидіння можна розпізнати як здійснення бажання.
Примітки Фрейда до вибраного фрагмента
(33) Це перше сновидіння, яке я піддав докладному тлумаченню.
(34) До цієї третьої особи можна також віднести поки що не пояснену скаргу на болі в животі. Ідеться, звісно, про мою власну дружину; болі в животі нагадують мені про один із випадків, коли я виразно помітив її сором’язливість. Я мушу зізнатися, що уві сні поводжуся з Ірмою та своєю дружиною не надто люб’язно, однак на своє виправдання зауважу, що порівнюю їх обох з ідеалом хорошої, поступливої пацієнтки.
(35) Я передчуваю, що тлумачення цього місця проведене недостатньо далеко, щоб простежити весь прихований сенс. Якби я продовжив порівняння трьох жінок, то зайшов би дуже далеко вбік. У кожного сновидіння є принаймні одне місце, де воно незбагненне, своєрідна пуповина, яка поєднує його з непізнаним.
(36) До речі, слово «Ананас» містить виразне співзвуччя з прізвищем моєї пацієнтки Ірми.
(37) У цьому відношенні сон виявився не пророчим. В іншому сенсі він виявився правим, бо «нерозв’язані» шлункові скарги моєї пацієнтки, за які я не хотів нести відповідальності, були провісниками серйозної жовчнокам’яної хвороби.
(38) Хоча, як легко зрозуміти, я й не повідомив усього, що спадало мені на думку під час роботи з тлумачення.