Кінь уві сні
Я їду верхи на сірому коні, спочатку несміливо й невміло, наче лише притулився до нього. Тут я зустрічаю колегу П., який сидить верхи у сукняному костюмі й про щось мені нагадує (імовірно, про те, що я погано сиджу). Тепер я дедалі краще освоююся на надзвичайно розумному коні, сиджу зручно й помічаю, що нагорі почуваюся зовсім як удома. Замість сідла в мене щось на зразок подушки, яка цілком заповнює простір між шиєю та крупом коня. Я проїжджаю зовсім близько між двома вантажними возами. Проїхавши вулицею певну відстань, повертаю назад і хочу спішитися — спочатку перед невеликою відкритою каплицею, що виходить на вулицю. Потім справді спішуюся перед каплицею неподалік; готель розташований на тій самій вулиці. Я міг би відпустити коня туди самого, але волію довести його. Наче мені було б соромно приїхати туди верхи. Перед готелем стоїть готельний служник; він показує мені знайдену записку, що належить мені, й глузує з мене. У записці двічі підкреслено: «Нічого не їсти», а потім другий намір (неясний), щось на кшталт: «Не працювати»; до цього долучається туманне уявлення, що я перебуваю в чужому місті, де я не працюю.
Із самого сну спочатку не помітиш, що він виник під впливом — точніше, під примусом — больового подразнення. Напередодні я страждав від фурункулів, які робили болісним будь-який рух; зрештою один фурункул біля основи мошонки виріс до розміру яблука й завдавав мені при кожному кроці нестерпного болю. Гарячкова втома, відсутність апетиту й тяжка денна робота, яку я все-таки продовжував, поєдналися з болем і зіпсували мені настрій. Я не цілком міг упоратися зі своїми лікарськими обов’язками, однак за характеру й розташування недуги можна було подумати про інше заняття, до якого я, звичайно, був би непридатний, як ні до якого іншого, — про верхову їзду. Саме цим заняттям мене й наділяє сон; це найрішучіше заперечення страждання, яке тільки можна уявити. Я взагалі не вмію їздити верхи, зазвичай мені таке ніколи не сниться, лише один раз сидів на коні, та й то без сідла, і мені це не сподобалося. Але в цьому сні я їду так, наче в мене немає фурункула в промежині, — ні, саме тому, що не хочу його мати. Моє сідло, судячи з опису, — це припарка, завдяки якій мені вдалося заснути. Імовірно, завдяки цьому захисту я в перші години сну нічого не відчував від своєї хвороби. Потім больові відчуття далися взнаки й хотіли мене розбудити, але з’явився сон і заспокійливо сказав: «Спи далі, ти ж не прокинешся! Адже в тебе зовсім немає фурункула: ти ж їдеш на коні, а з фурункулом у цьому місці їздити верхи неможливо!» І це йому вдалося: біль було заглушено, і я продовжував спати.
Але сон не обмежився тим, що, наполегливо утримуючи уявлення, несумісне зі стражданням, ніби «навіюванням усунув» фурункул, учинивши подібно до галюцинаторного божевілля матері, яка втратила дитину (80), або купця, який утратив статки. Подробиці заперечуваного відчуття й образу, що слугує його витісненню, використовуються також як матеріал, який дає змогу приєднати до ситуації сну й зобразити все інше, що в цей момент займає душу. Я їду на сірому коні: його масть точнісінько відповідає сірому з просивиною костюму, у якому я востаннє зустрів колегу П. за містом. Причиною моїх фурункулів називали сильно приправлену їжу — мабуть, таке пояснення краще за цукор, про який теж можна подумати при фурункульозі. Друг П. любить триматися зі мною зверхньо відтоді, як замінив мене в пацієнтки, з якою я творив справжні дива (уві сні я спочатку сиджу верхи, мов цирковий вершник, ледь торкаючись коня), але яка насправді водила мене, немов кінь з анекдоту — недільного вершника, куди їй заманеться. Так кінь набуває символічного значення пацієнтки (уві сні він надзвичайно розумний). Слова «нагорі я почуваюся зовсім як удома» стосуються становища, яке я посідав у цьому домі до того, як мене змінив П. «Я думав, ви міцно сидите в сідлі», — нещодавно сказав мені про цей самий дім один із небагатьох моїх покровителів серед відомих лікарів міста. Продовжувати психотерапію по вісім-десять годин на день із таким болем теж було свого роду трюком, але я знаю: без повного тілесного благополуччя довго виконувати свою особливо важку роботу я не зможу. Сон сповнений похмурих натяків на становище, яке тоді неминуче виникне (записка, на кшталт тих, що неврастеніки показують лікареві): «Не працювати й не їсти». За подальшого тлумачення я бачу, що робота сновидіння зуміла від бажаної ситуації верхової їзди знайти шлях до дуже ранніх дитячих сцен сварок між мною та моїм племінником, який тепер живе в Англії та, до речі, старший за мене на рік. Сон увібрав також елементи моїх поїздок до Італії; вулиця складена з вражень від Верони й Сієни. Ще глибше тлумачення веде до сексуальних думок сновидіння, і я згадую, що мали означати для однієї моєї пацієнтки, яка ніколи не бувала в Італії, натяки на цю прекрасну країну (gen Italien — Genitalien), пов’язані водночас із домом, де я був лікарем перед другом П., і з місцем, де розташований мій фурункул.