Король, королева та імператор уві сні за Фрейдом
У цій статті наведено вибрані фрагменти з «Тлумачення сновидінь»: міркування про символи та приклади зображення батьків в образах монархів.
Про символіку сновидінь та її неоднозначність
Коли знайомишся з широким використанням символіки для зображення сексуального матеріалу в сновидінні, доводиться поставити запитання, чи не виступають багато із цих символів, подібно до знаків стенографії, із раз і назавжди встановленим значенням; виникає спокуса укласти новий сонник за методом розшифрування. Тут слід зауважити: ця символіка властива не лише сновидінню, а несвідомим уявленням, особливо народним; у фольклорі, міфах, переказах, мовних зворотах, прислів’ях і поширених народних жартах вона виявляється повніше, ніж у сновидінні. Тому нам довелося б далеко вийти за межі завдання тлумачення сновидінь, якби ми захотіли належно розглянути значення символу й обговорити численні, здебільшого ще не розв’язані проблеми, пов’язані з поняттям символу (132). Отже, обмежимося твердженням, що зображення за допомогою символу належить до непрямих способів зображення, але різні ознаки застерігають нас від того, щоб без розрізнення змішувати символічне зображення з іншими видами непрямого зображення, хоча ми ще не можемо з поняттєвою ясністю охопити ці відмінні риси. У низці випадків спільність між символом і тим, що він заміщує, очевидна; в інших вона прихована, і вибір символу тоді видається загадковим. Саме ці випадки можуть пролити світло на остаточний сенс символічного зв’язку; вони вказують на те, що він має генетичну природу. Те, що сьогодні пов’язане символічно, імовірно, у найдавніші часи було поєднане тотожністю понять і мови. Символічний зв’язок видається залишком і ознакою колишньої тотожності. При цьому можна спостерігати, що в низці випадків спільність символів виходить за межі спільності мови (133). Деякі символи такі ж давні, як саме формування мови; інші безперервно виникають і в наш час (наприклад, повітряний корабель, цепелін).
Загальне значення символіки.
Сновидіння користується цією символікою, щоб у замаскованому вигляді зображати свої приховані думки. Серед використаних таким чином символів справді багато таких, що регулярно або майже регулярно мають означати одне й те саме. Слід лише пам’ятати про своєрідну пластичність психічного матеріалу. Досить часто символ у змісті сновидіння потрібно розуміти не символічно, а в його власному, прямому значенні; в інших випадках сновидець завдяки особливому матеріалу спогадів може використати як сексуальний символ будь-що, навіть те, що зазвичай так не використовується. Якщо для зображення певного змісту він має вибір між кількома символами, то обере той, який, крім іншого, має предметні зв’язки з рештою матеріалу його думок, тобто допускає індивідуальне мотивування поряд із типовим, загальноприйнятим.
Якщо новітні дослідження сновидінь від часів Шернера зробили визнання символіки сновидінь неминучим — навіть Г. Елліс визнає, що неможливо сумніватися в тому, що наші сновидіння сповнені символіки, — усе ж слід визнати, що наявність символів у сновидінні не лише полегшує, а й ускладнює завдання його тлумачення. Техніка тлумачення на підставі вільних асоціацій сновидця найчастіше залишає нас без допомоги, коли йдеться про символічні елементи змісту сну; повернення до сваволі тлумача, що практикувалася в давнину й, здається, відроджується в нестримних тлумаченнях Штекеля, виключене з міркувань наукової критики. Отже, елементи змісту сновидіння, які належить розуміти символічно, змушують нас вдаватися до комбінованої техніки: з одного боку, вона спирається на асоціації сновидця, з іншого — доповнює відсутнє розумінням символів із боку тлумача. Критична обережність у розкритті символів і ретельне вивчення їх на особливо ясних прикладах сновидінь мають поєднатися, щоб усунути закид у довільності тлумачення. Невпевненість, яка досі притаманна нашій діяльності тлумачів сновидінь, частково походить із недосконалості наших знань, яку можна поступово подолати подальшим поглибленим дослідженням, а частково пов’язана саме з певними властивостями символів сновидінь. Вони часто багатозначні й допускають кілька тлумачень, тож, як і в китайському письмі, лише контекст дає змогу щоразу обрати правильне розуміння. Із цією багатозначністю символів пов’язана здатність сновидіння допускати додаткові тлумачення: в одному змісті воно може зображати різні, нерідко дуже віддалені за своєю природою утворення думок і спонуки бажання.
Приклади типових символів.
Після цих обмежень і застережень наведу таке: імператор та імператриця (король і королева) справді найчастіше зображають батьків сновидця, а принц або принцеса — його самого. — Усі витягнуті в довжину предмети, палиці, стовбури дерев, парасольки (через розкривання, яке можна порівняти з ерекцією!), усі довгі та гострі види зброї: ножі, кинджали, піки — мають зображати чоловічий статевий орган. Частим, не цілком зрозумілим символом того самого органа є пилочка для нігтів (через тертя й шкребіння?). — Банки, коробки, ящики, шафи, печі відповідають жіночому тілу. — Кімнати у сновидінні найчастіше представляють жінок; опис їхніх різних входів і виходів аж ніяк не спростовує такого тлумачення. У цьому зв’язку легко зрозуміти інтерес до того, «відкрита» чи «замкнена» кімната. (Пор. сон Дори у «Фрагменті аналізу істерії».) Який ключ відмикає кімнату, не потрібно окремо пояснювати; символіку замка й ключа Уланд використав у пісні про «графа Еберштайна» для найвитонченішої непристойності. — Сон про проходження крізь анфіладу кімнат є сном про бордель або гарем. Проте, як показав Г. Закс на вдалих прикладах, його також використовують для зображення шлюбу (протилежність). — Сходинки, драбини, сходи, відповідно піднімання та спускання ними, є символічним зображенням статевого акту (134). — Гладенькі стіни, якими видираються, фасади будинків, якими спускаються — часто відчуваючи при цьому сильний страх, — відповідають людським тілам у вертикальному положенні й, імовірно, відтворюють у сновидінні спогад про те, як маленька дитина видиралася на батьків і людей, що за нею доглядали. «Гладенькі» стіни — чоловіки; за «виступи» будинків під час страху уві сні нерідко чіпляються. — Столи, накриті столи та дошки також представляють жінок, імовірно, через протилежність, яка тут усуває опуклості тіла. «Дерево», здається, загалом представляє жіночу матерію через мовні зв’язки. Назва острова Мадейра португальською означає «дерево». Оскільки «стіл і ліжко» становлять шлюб, у сновидінні перший нерідко замінює друге, і, наскільки можливо, сексуальний комплекс уявлень переноситься на комплекс, пов’язаний з їжею. — Із предметів одягу жіночий капелюх дуже часто з упевненістю тлумачать як геніталії, а саме чоловічі. Те саме стосується плаща, причому лишається неясним, яку роль у такому символічному використанні відіграє співзвуччя слів. У чоловічих сновидіннях краватка нерідко трапляється як символ пеніса, імовірно, не лише тому, що вона довго звисає і є характерною для чоловіка, а й тому, що її можна вибирати на свій смак, — свобода, якої природа не дає щодо самого предмета цього символу (135). Люди, які використовують цей символ уві сні, часто в житті дозволяють собі велику розкіш у виборі краваток і мають цілі їхні колекції. — Усі складні машини та апарати у сновидіннях із великою ймовірністю представляють геніталії, в описі яких символіка сновидіння виявляється такою ж невтомною, як і робота дотепу. — Так само багато пейзажів сновидінь, особливо з мостами чи лісистими горами, неважко розпізнати як зображення геніталій. Марциновський зібрав низку прикладів, у яких сновидці пояснювали свої сни малюнками, призначеними зобразити пейзажі та приміщення, що в них траплялися. Ці малюнки дуже наочно показують відмінність між явним і прихованим значенням сновидіння. При поверховому погляді вони здаються планами, картами тощо, але за уважнішого розгляду виявляються зображеннями людського тіла, геніталій і т. д.; лише після такого розуміння сон стає доступним тлумаченню. (Пор. у цьому зв’язку праці Пфістера про криптографію та картинки-загадки.) У випадку незрозумілих новоутворених слів також можна припускати їхнє складання з елементів сексуального значення. — Діти у сновидіннях теж часто означають не що інше, як геніталії, адже чоловіки й жінки звикли пестливо називати свої геніталії «малюком». Гратися з маленькою дитиною, бити малюка тощо часто є зображенням онанізму уві сні. — Як зовсім недавній символ чоловічих геніталій слід згадати повітряний корабель: таке використання виправдовується як його зв’язком із польотом, так іноді і його формою. — Низку інших символів, частково ще недостатньо перевірених, вказав Штекель і підкріпив прикладами. Його праці, особливо книжка «Мова сновидіння», містять найбагатше зібрання розшифрувань символів, деякі з яких проникливо вгадані й за повторної перевірки виявилися правильними, наприклад у розділі про символіку смерті. Однак недостатня критичність автора та його схильність до узагальнень за будь-яку ціну роблять інші його тлумачення сумнівними або непридатними, тож під час використання цих праць наполегливо рекомендується обережність. Тому я обмежуся виокремленням небагатьох прикладів.
Батьки в образах монархів: казка й міф
Особливо важливий для розуміння сновидінь, а також міфів і казок символ — зображення батьків у вигляді імператорських або інших високопоставлених осіб. Денні мрії про «сімейний роман», які слугують честолюбним фантазіям індивіда, дали змогу зрозуміти подібні масові фантазії цілих народів і навчили нас розпізнавати у владних особах, що протистоять героєві, уособлення батька, а в жінках, яких ці особи від нього утримують, — образи матері. Король і королева, про яких розповідає мало не кожна казка, рідко приховують свій батьківський характер; міф про героя також вдається до того самого способу зображення, щоб без докору дати вихід подвійним почуттям, спрямованим на батьків.
Як приклад наведу тут надзвичайно поширену казку, у якій сон, що лежить в основі всієї історії, можливо, вказує на зв’язок цієї оповіді з типовим матеріалом сновидінь. Казка, паралелі якої Т. Бенфей («Малі твори», III) простежив по всьому світу, починається з того, що синові сниться, ніби він стане знатнішим за свого батька, а саме імператором. Після цього він стає пихатим і непокірним; оскільки не хоче відкрити батькові причину (тобто розповісти про сон), батько б’є його та виганяє з дому. Він потрапляє до двору імператора, якому також не бажає розкрити свою таємницю (сон), за що його ув’язнюють і засуджують до голодної смерті. Проте йому вдається зробити отвір у стіні в’язниці й щоночі спілкуватися з королівською дочкою, яка закохується в нього та годує його. Відгадуючи складні загадки або виконуючи важкі завдання (метання списа тощо), він урешті справді здобуває руку королівської дочки, усуває (вбиває) її батька й успадковує його становище. Цей короткий переказ, що передає лише найпоширеніший варіант широко розгалуженого сюжету, уже досить ясно показує, що йдеться про відомий сімейний роман честолюбця: він (у фантазії) підносить власного батька до імператора, а потім усуває його, щоб посісти його місце. Під цим місцем, як показало психоаналітичне дослідження індивідуального та міфічного фантазування, у найглибшому сенсі мається на увазі володіння матір’ю (211), яку тут замінює постать сестри (дочка короля). Однак її материнське значення повністю зберігається в ролі годувальниці, яка походить із міфу про покинуту дитину, що належить до сімейного роману. Знатне середовище є лише спотворенням власної сім’ї, яке слугує ідеям величі; розщеплення персонажів, що в деяких варіантах заходить ще далі, слугує безперешкодному задоволенню всіх пристрастей, спрямованих на батьків.
Те, що в основі цієї групи казок справді лежить конфлікт із батьком за володіння матір’ю, виражений мовою несвідомого образом імператора, показує грецький варіант, наведений Бенфеєм (с. 188), який приписує цю історію Езопу. Езоп погрожував смертю своєму прийомному синові Айносу за те, що той спокусив одну з наложниць царя (= батька). Щоб урятуватися та здобути прихильність царя, Айнос підробляє нібито написаного Езопом листа, що містить державну зраду; на цій підставі Езопа ув’язнюють і Лікург засуджує його до смерті. Але його друг-кат рятує його та потай годує в одній із гробниць. Коли згодом цар бажає протиставити єгипетському цареві вміння Езопа хитрістю розв’язувати складні завдання, він шкодує про поспішний вирок. Езопа приводять, він допомагає своєму володареві у протистоянні з єгипетським царем і знову посідає колишнє становище, яке тим часом зайняв його син. Той вішається. Тут конфлікт між батьком і сином, який казка на основі сімейного роману переносить у царське середовище, знову повернений на звичайний ґрунт власної сім’ї; прямо сказано, що син завоював одну з наложниць царя (а не його дочку).
Той самий конфлікт із батьком у царському середовищі показує й близька за сюжетом драма Кальдерона «Життя — це сон». Матері ще до народження сина сниться, що він колись поставить ногу на шию батька. Коли вона помирає під час пологів, сина поміщають до самотньої вежі (в’язниці), де він бачить лише Клотальдо, який приносить йому їжу та питво (годування). Згодом король усе ж шкодує про такий суворий захід і вирішує провести випробування, яке має показати, чи придатний син стати спадкоємцем престолу. Йому дають снодійне й так доставляють до палацу, де після пробудження йому віддають почесті як спадкоємцю польської корони. Але своєю грубою, лютою поведінкою він робить це неможливим, і його — знову уві сні — повертають до вежі. Там він пробуджується від сну, бурмочучи: Клотальдо має померти, а батько — стати перед ним навколішки. Клотальдо представляє йому все пережите як сон, після чого той опановує себе, відмовляється від своїх диких звичаїв і народ проголошує його королем. Батько справді зрештою стає перед ним навколішки, але син виявляє до нього м’якість і поблажливість. Таким чином, сни, якими починаються ці оповіді, на позір пророче передбачають далеке несподіване майбутнє, тоді як насправді вони становлять лише символічні вирази (імператор) тих спонукань едіпового комплексу, які й у реальному житті можуть привести до успіху, влади, шани та володіння високопоставленим сексуальним об’єктом. Однак сон навчає нас, що всі ці спонукання й фантазії насправді звернені до батьків (батька).
Культурно-історичний розвиток стосунків між батьками та дітьми.
Тут історія культури також показує первісно реальне значення відношення, яке пізніше продовжило існувати лише в символі: у первісних умовах батько справді мав найвищу повноту влади над своєю «сім’єю» й міг розпоряджатися життям і смертю «підданих». Про походження царської влади з патріархату в сім’ї мовознавець Макс Мюллер говорить: «Коли сім’я почала розчинятися в державі, король серед свого народу став тим, ким чоловік і батько був у домі: володарем, сильним захисником (212). Серед численних позначень короля та королеви санскритом одне просто означає батька й матір. Ganaka санскритом означає батько, від GAN — народжувати; це також ім’я відомого царя у Ведах. Це давньонімецьке chuning, англійське king. Мати санскритом — gani або ganî, грецьке γυνή, готське quinô, слов’янське zena, англійське queen. Отже, королева первісно означає матір або володарку; ми знову бачимо, як мова сімейного життя поступово перетворилася на політичну мову найдавнішої арійської держави, як братерство сім’ї стало φρατρία держави». — І сьогодні ще таке розуміння царственного правителя та божественної й духовної верховної влади як батька зберігається у слововживанні. Невеликі держави, у яких стосунки правителя з підданими ще тісніші, називають свого володаря «батьком країни»; навіть для народів могутньої Російської імперії їхній імператор — «батюшка», як колись для величезного народу гунів їхній Аттіла (зменшувальна форма від готського atta = батько). Главу католицької церкви віряни називають «святим отцем» як представника Бога-Отця на землі; латиною він має ім’я «Papa» (папа римський), яким наші діти й нині називають батька.