Іспит і страх провалу
Кожен, хто закінчив гімназію іспитом на атестат зрілості, скаржиться на наполегливість, із якою його переслідує тривожний сон про те, що він провалиться, муситиме залишитися на другий рік тощо. У власника наукового ступеня цей типовий сон замінюється іншим: йому ввижається, що він повинен складати суворі іспити, і він марно заперечує навіть уві сні, що вже багато років практикує, є приват-доцентом або очолює канцелярію. Це незнищенні спогади про покарання, яких ми зазнавали в дитинстві за вчинені провини: вони знову оживають у нас у двох вузлових точках нашого навчання — у «dies irae, dies illa» суворих іспитів. І «екзаменаційний страх» невротиків також посилюється цим дитячим страхом. Після того як ми перестали бути школярами, нас карають уже не батьки й вихователі, як раніше, і не вчителі, як згодом; подальше наше виховання взяв на себе невблаганний причинний зв’язок життя. І от нам сниться випускний або суворий університетський іспит — а хто тоді не тремтів, навіть якщо був праведним? — щоразу, коли ми очікуємо, що успіх покарає нас за те, що ми щось зробили не так, не виконали належним чином, щоразу, коли відчуваємо тягар відповідальності.
Подальшим поясненням снів про іспит я завдячую зауваженню одного обізнаного колеги, який одного разу в науковій розмові підкреслив, що, наскільки йому відомо, сон про іспит на атестат зрілості буває лише в тих, хто цей іспит склав, і ніколи в тих, хто його провалив. Отже, тривожний екзаменаційний сон, який, як дедалі більше підтверджується, виникає тоді, коли наступного дня очікують відповідальної справи та можливого осоромлення, обирав би з минулого випадок, коли сильна тривога виявилася безпідставною й була спростована перебігом подій. Це був би вельми примітний приклад неправильного розуміння змісту сну інстанцією неспання. Заперечення, яке сприймають як протест проти сну: «Але ж я вже доктор» тощо, насправді було б утіхою, яку дає сон; вона звучала б так: «Не бійся завтрашнього дня; згадай, як ти боявся іспиту на атестат зрілості, і ж нічого з тобою не сталося. Тепер ти вже доктор» і т. д. А тривога, яку ми приписуємо сну, походила із залишків денних вражень.
Перевірки цього пояснення, які я міг провести на собі та інших, хоча їх було недостатньо багато, дали добрі результати. Наприклад, на суворому іспиті із судової медицини я провалився; цей предмет ніколи не турбував мене уві сні, тоді як мені досить часто снилися іспити з ботаніки, зоології або хімії, на які я йшов із цілком обґрунтованою тривогою, але уникнув покарання завдяки милості долі чи екзаменатора. У сні про гімназійний іспит мене незмінно екзаменують з історії, яку я тоді склав блискуче, але лише тому, що мій люб’язний професор — одноокий помічник з іншого сну, пор. с. 13, — не прогледів, що на екзаменаційному аркуші, повернутому мною йому, середнє з трьох запитань було закреслене нігтем як нагадування, щоб він не наполягав на цьому запитанні. Один мій пацієнт, який відмовився від іспиту на атестат зрілості й склав його пізніше, але потім провалився на офіцерському іспиті й не став офіцером, повідомляє мені, що перший іспит йому сниться досить часто, а другий — ніколи.
Сни про іспит уже ставлять перед тлумаченням ту складність, яку я раніше назвав характерною для більшості типових снів. Матеріалу асоціацій, який надає нам сновидець, лише зрідка буває достатньо для тлумачення. Краще розуміння таких сновидінь доводиться збирати з ширшого ряду прикладів. Нещодавно в мене склалося тверде враження, що заперечення «адже ти вже доктор» тощо приховує не лише втіху, а й натяк на докір. Він звучав би так: «Ти вже такий старий, так далеко просунувся в житті, а все ще робиш такі дурниці, такі дитячі витівки». Ця суміш самокритики та втіхи відповідала б прихованому змістові екзаменаційних снів. Тоді вже не дивно, що докори за «дурниці» та «дитячі витівки» в останніх розібраних прикладах стосувалися повторення несхвалюваних сексуальних дій.